Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
Ну чо, ребятки, давайте вам расскажу историю про моё приключение с кодеином на автобусе. Подготовьтесь, будет круто! Вот как-то раз решил я попробовать новую закладку. Ну, в курсе, считаю себя знатоком наркотиков, особенно китайских и колумбийских. Но тут народ стал говорить о новом чудо-средстве, так сказать, "чёрном кодеине". Изначально я подумал, что это просто ещё один маркетинговый трюк, шоб набить свои карманы капиталисты, но когда однажды об этом услышал от своего кумира - Гопника №1, понял, что нужно попробовать. Решил я искать эту новую закладку по городу, несмотря на то что передозняк меня недавно сильно задел. Думал, что просто так меня не удивишь, а вдруг это станет моим новым фаворитом.
Потратил я неделю искусственного поиска, но всё безуспешно. Пошёл я за советом к местному наркоману-эксперту, называют его Шмель. Говорят, он знает все подпольные дела в этом городе. Рассказал я ему про своё стремление попробовать новую находку, а он мне в ответ: "Слушай, братан, я тебе не советую этот чёрный кодеин. Он сильный, совсем не по зубам нашим мелким наркоманцам. Ты закончишь шмолять и станешь бездушной оболтуской, ничего не чувствующей. Лучше бери номер 1, он мягче и тебе точно понравится".
В общем, я решил попробовать его совет и отправился в странное путешествие на своём любимом ночном автобусе. Вижу я в темном уголке ту самую серую фигуру, Шмеля, который машет мне рукой. Подошел я к нему и тут он мне шепнул: -"Вот, братишка, держи, тебе кола. Но будь осторожен, это китайский колумбийский кодеин, ты знаешь. Он мощный, но прокачает тебя на долго".
Шмель дал мне крошечный пакетик, из которого я сразу почувствовал сильнейший запах запретного плода. Взял я его и спрятал глубоко в карман, а потом сел на заднее сиденье в автобусе. Пришло время для эксперимента! Я аккуратно вытащил из кармана этот китайский кодеин и начал шмолять его на заднем сиденье, скрывая действие от пассажиров и водителя. В моей голове началось настоящее фейерверк, я почувствовал новые краски и звуки. Автобус стал неким пространством, в котором я волочился в своих фантазиях. Мир вокруг меня исказился, стал каким-то чёрным и мрачным, словно сама душа меня поглощала.
Но вдруг меня трясет кто-то сзади. Оказалось, что это бабка с костылем, которая повернулась ко мне и громко кричит:
-"Ты что, совсем офигел, урод? Что делаешь тут, у нас не вабан сидишь, а мы на остановке уже давно".
Я начал приходить в себя и понимать, что всё это время я шмолялся, почти в публичном месте. Чувствовал себя полным козлом и отдаленно осознал, что явно перебрал с этим "чёрным кодеином". Быстро я убрал свою дурь в карман и покраснев, проскользнул к выходу автобуса.
Остановка оказалась весьма далеко от моего дома и мне пришлось пройти пешком. Я шел, как зомби, чувствуя прилив слабости и кашель в легких. Это был последний урок для меня. Понял я, что таким образом можно свою жизнь довести до ужасного состояния, лишиться родных и близких, а самое главное - здоровья. Не стоит забывать, что наркотики - это та чёртова игра, в которой можно проиграть свою жизнь. Очень надеюсь, что моя история поможет вам открыть глаза! Stay safe, братва!
